Мови

Історія розвитку сейфів та замків на планеті Земля!!! (початок)

Частина перша: замки.

Така буденна тема, як історія розвитку механічних замків не заслужено похована в нетрях криміналістичної літератури. Як на мене, це звучить сумно, і щоб підняти інтерес до її вивчення, з'явилася шалена думка написати з цього приводу статтю.

Як це не парадоксально виглядає, але на розвиток замково-скобяного виробництва (саме так називалося виробництво запірних механізмів) вплинуло не затемнення, а наявність надлишків виробництва, і розкрадачі-розподільники цих надлишків.

Перший хто зіткнувся з гострою необхідністю заховати тушу вбитого мамонта від ненажерливих сподвижників, був завгосп(не збагну як він міг називати в ті часи), а по сумісності шаман племені. Зима обіцяла бути холодною і трохи голодною. В печері було знайдено глибока ніша для зберігання припасів, і під страхом небесної кари її не можна було відвідувати членам громади, чаклуни і все таке.... Саме там і зберігався золотий запас племені. Але людина тому і полетіла у космос, що їй керує нестримне почуття гумору та цікавості. Знайшлися сміливці, які потайки пожирали видобуток всього племені. «Хто з'їв м'ясо?!!»,- гнівно спитав шаман, хитро примружившись, свердлячи наскрізь бійців племені спопеляючим поглядом. Ті, що були значно товстіше за своїх родичів, собі буркотіли щось про витівки духів і все таке, аби відчепився. Так не піде, вирішив «завгосп» і наказав закрити нішу величезним валуном.

Тридцять посвячних бійців-посіпак з величезними зусиллями закочували цей камінець і з таким же успіхом його відкочували. Так тривало перші 1000 років, поки в династію «каміньозакочувальників» не затесався моторний малий, якій придумав механізм що дозволяв рухати валун з допомогою хитрющого на той час пристосування. Минуло ще 1000 років, а може і більше, людство вийшло з печер стало будувати легкі житла типу юрта, курінь, кому як більше подобається.

Зупинимося на юрті зі шкур. Вхід в юрту закривався шматком шкіри вбитого ведмедя, яку напередодні правильно поділили. Ділити шкіру не вбитого ведмедя вважалося страшним гріхом. Вхід зашнуровувався хитрим способом, але при необхідності легко розпускався. Хитросплетіння шнура носило назву вузлик(узелок), від якого і походить слово узе-Лок-замок. Локмастер - людина вміє в'язати і розв'язувати узелки(шнурки на черевиках теж локмастера винахід)!! Як тут не згадати улюблену пісню альпіністів «зав'яжи Вузлик на згадку...» у виконанні поп діви Альони Апіної. До речі хитрі печери з хитромудрим пристроєм дійшли і до нашої ери.

Пам'ятайте гучний твір під номером 676 «Алі - Баба і сорок розбійників». Нагадаю, як там відкривалася печера: «Сім - Сім відкрийся!!!» Під час вимови цього заклинання від вібрації в повітрі щось падало на важіль і приводило хитромудрий механізм у дію. Не осягаю, чому не знайшлося сміливців реставраторів, які б повторили цей винахід. Ну да біс с ним, повернемося до наших баранів. Довкола юрти наші предки розкладали сухий очерет, так з'явилася перша звукова сигналізація. Якщо хтось намагався підібратися до житла, будь то звір або лихий чоловік, хрускіт очерету видавав його присутність!!! Оригінально погодьтеся!!! Все геніальне просто, як кажуть.

Ну та гаразд, залишимо кочівників і перейдемо до населення земної кулі яке веде осілий спосіб життя. Житла були досить міцні, а двері надійні. Спочатку двері просто підпирали палицею або каменем, щоб який звір не проліз в житло, але бурхливий розвиток приватної власності поставило питання дуже гостро: «як закрити двері від цікавих товаришів, і щоб ці товариші, яким тамбовський вовк товариш, не поцупили, все, що нажито чесною і не посильною працею.

Так з'явилися дерев'яні засуви. Перший дерев'яний ключ історики знайшли в гробниці фараона Рамзеса II. Дерево для виготовлення вибиралося дуже міцне, кажуть, що росли такі дерева тільки на кладовищі. Аж мурашки по шкірі. Тодішній замок не мав ні чого спільного в нашому уявленні про замки. А ключ виглядав у вигляді палиці-ключки з вбитими зубцями, він легко вміщалася в наплічному мішку або рюкзаку (від нім. "рюкзаку" – заспинний мішок). Досить цікавий пристрій, що саме це конструкторське рішення потім вплинуло на виготовлення «англійської личинки», що стоїть практично у кожної двері.

Англійський замок був винайдений в 1847 році американцем Лайнусом Йейллом. Замок мав особливу популярність у лордів завдяки плоскому ключу, який легко поміщався серед складок одягу. Якщо чесно найлегший замок для будь-якого початківця зломщика. Я б сказав замок для краси. Саме такий відкрив Остап Бендер нігтем. Нове, це добре забуте старе. До речі лімбовий замок не що інше, як копія замку встановлений на книзі мертвих з фільму Мумія!!! Єгиптяни дуже любили лімбові замки. У них просто пристрасть якась була до замків такого типу, і вони ставили їх наліво і направо.


Продовження тут.